як українським біженцям в Европі не потрапити в халепу
Все більше херсонців виїжджають з міста, рятуючись од війни, і значна частина їх потрапляє за кордон. Тож вкрай важливо, аби вони там швидко адаптувались, отримали всі необхідні дозволи, документи, медичні карти, аби влаштувалися на роботу, а діточки пішли до школи. Причому зробити це легко й просто, значно важче, аби іх відправили додому. Але нашим і це вдається.
Нещодавно мною в групі було опубліковано невеличкого посту, де розповів про те, що моїм знайомим з України (мама та двійко школярів, молодшого і середнього шкільного віку) надали на третій день перебування в Відні трикімнатної квартири 70 кв.м. поруч з оперним театром. Квартира повністю умебльована, холодильник забитий їжею, посуд, постіль, всіляке начиння.
За три тижні дітки вже ходили до школи, де по кілька спортзалів, мама отримала медичного страхування, дозвіл на роботу і соціальну допомогу. Незнайомі люди несли їм гроші, файну одежу – стільки, що довелося ділитись з такими ж бідахами. Діткам — новеньких рюкзачків, якісь бонуси до крамниць, всі жаліють, втішають, допомагають чим можуть.
А кілька днів тому до Германії приїхали наші відомі херсонці, оселилися удвох біля французького кордону, Париж майже поруч. Також трикімнатна квартира з пральною машиною, холодильником, меблями, все є, все блищить. Крамниці дешеві, продукти краще радянських, вже оформили всі документи, чекають соціальної допомоги, але дуже хочуть працювать, можливість є.
На мене знову можуть почати звичайні «наїзди» — мовляв, а ми чули, що нас там не хочуть, не люблять, не поважають. А ми читали, що всі масово повертаються додому, ніхто нікого тут не чекає. Тобто «отдайтє шляпу і пальто, манал я ваші іменіни». Цілком можліво, більше того, таке дійсно є і такого теж досить, щодня з подібним стикаюсь, буже шкода їх.
Але причина зовсім не в снобах – европейцях, а в самих українцях, зара поясню. Вже серце зірвав, язика змочалив, намагаючись до кожного донести – людоньки, не займайтеся дурнею. Тобто йдіть одразу до інтеграційного центру, там все – житло, лікарі, ліки, обстеження – все безкоштовно. Там одразу розкажуть і покажуть — куди йти, де реєструватися, де отримувати дозволи.
Ні, замість цього вони з упертістю самогубців лізуть в групи, просять допомоги винайняти житло, дайте грошей бо нема за віщо діточок годувать, дайте одежі. Але то все’дно,що місяць ходити в аптеку й просити полагодити телевізор, слізно розказуючи, як він вам потрібен і як вам без нього погано, а потім розказувати всім, які черстві аптекарі.
Тут просити нічого не траба – самі все дадуть, тіко йдіть туди, де все це є, а не куди заманеться.
Слава Україні!
Теги: беженцы, европа, Марус, Президент. война, Украина, Херсон
Трекбэк с Вашего сайта.