Війна в Україні — як не переотруітися негативною інформацією
Нерідко чую й читаю: сиділа (сидів) усю ніч в соцмережах і стрічках ЗМІ, ледве вибралася (вибрався) звідти, і відтепер цілу добу ходитиму з дурною головою, мов макітра, що вже не варить. Нічого не розумітиму й кидатимусь на близьких що мегера (мегер). Причому теє повторюється щодня, тиждень за тижнем, місяць за місяцем.
Я називаю таке явище переотруєнням негативною інформацією. Страждають на нього 98 % жінок і 53 % чоловіків. Які ж наслідки тої, як на мене, вельми серйозної хвороби, що такою серед пересічних громадян нажаль не вважається? Тяжкі депресії, панічні напади, порушення сну, зіпсований характер, великі проблеми в спілкуванні з близькими й на роботі.
Тії «срачі», з ранку до ночі й з ночі до ранку. переповідають одне одному всі й всюди: дома, на роботі, за спілкування з друзями, приятелями, сусідами, знайомими й незнайомими тощо. Якщо намагаюсь «збити хвилю» тому глухареві на току, мене просто не бачать і не чують. Продовжуючи в сотий раз переповідати одне й те ж в різних варіантах.
Тож чи можна тої хвороби позбавитись? Звісно, до того ж дуже легко. Для цього досить прийняти кілька базових моментів, а саме:
1) — зарадити тому лиху ви нічим не зможете
2) — щось суттєво змінити ви теж не в змозі.
3) — жодного зиску або хоч мінімальної користі з того ви теж для себе не отримаєте.
Тож підсумуємо: окрім психічних розладів, зіпсованого настрою, напружених стосунків та непорозумінь з оточуючими ви не матимете з тих дурних балачок аж нічого, тобто зовсім нічого. Просто вас всіх технологічно втягли в тую нескінченну пусту балаканину й вкидають в ії продовження космічні кошти. Заробляючи на йьому іще більш космічні кошти.
То що ж з цього виходить? Як професіонал з інформації й інформаційних технологій з багаторічним досвідом, можу засвідчити таке: інформація як така, тобто те, що є справжня новина й має достатній інформаційни привід, з’являється раз на тиждень. Приміром: підбито крейсера «Москва», він затонув. Або: бійці «Азову», мужні захисники «Азовсталі», потрапили до ворожого полону.
Далі: Держдума РФ розглядає таке — бійці «Азову» є не полонені, а військові злочинці, тож обміну не буде, тільки суд і кара. Чи: до України надійшла партія важких озброєнь. Або: до ВР внесено законопроекту що до права командирів розстрілювати бійців на місці, без суду й слідства. Ну може таке: за розкрадання військового спорядження кількох чиновників скарано на пожиттєве ув’язнення.
Все інше — то, як в нас кажуть, суто «срачі». Тобто хто що на кого «прогнав», якої той «нагнав пурги» у відповідь, хто що про це думає — то не є новини. Як і: США чи то Европа начебто мають бажання передати нам якісь озброєння. Ну сьогодні мають, завтра не будуть мати, то й що. Або: РФ не бажає дозволити ЗСУ просунутись далі і звільнити Херсон. То й так зрозуміло – чи не новина?
Приміром автор 10 років як викинув телевізора, бо від того дурного ящика – самі проблеми. Цілодобово, в усіх студіях днями сидять і патякають ті, що ім більше немає чого робити. Ціла армія недолугих журналістів намагаються їх про щось питати. Причому ми ж прекрасно знаємо, що один ефір для них вартує від 20 000 до 500 000 доларів, залежно від близькості виборів.
Так, як і від паління, від алкоголю, від ігроманіі, од новинозалежності позбавитись можна, але то не є звичним, бо звикли й не бажаєте від цього відмовлятись. Але якщо усвідомите, що це хвороба, тоді й лікування матиме успіх, інакше – ніяк.
Слава Україні!
Теги: война, Марус, Президент, Путин, рф, Украина
Трекбэк с Вашего сайта.