Поліція Броварів поводить себе як достойна наступна й спадкоємиця рідної міліції
З телеекранів керівництво МВД та нацполіції дуже файно розповідає нам про єднання з народом та служіння інтересам рідної України. Але як тільки мова йде про виконання своїх службових обов’язків задля того ж самого народу, тут одразу щось не сходиться…
Звичайна собі жіночка з села Гоголів Броварського району викликали поліцію, бо за її відсутності злодії пограбували обійстя. Ломом виламали металеві двері, все повиносили що тільки могли, все розтрощили, поламали, порозбивали. Коротше кажучи стандартний грабунок, непрофесійний, тож ясно, що скоїли місцеві, котрих поліція зазвичай добре знає.
Ті молоді поліціянти, що приїхали за викликом, поводили себе чемно, уважно все записали й склали протокола згідно регламенту, з дотриманням всіх вимог закону. І пояснили, що жіночка повинна приїхати до райвідділу та надати документи на все те, що поцупили злодії. З тим і були такі, тож до них жодних претензій немає.
Наступного дня Катерина Іванівна приїхала у Бровари, до міліційної контори та зайшла до того кабінету, що й треба було. Там їй надали якогось папірця й направили до іншого кабінету. У тому кабінеті відправили ще далі, і вже в тому кабінетові повідомили, що їй треба до 104 – го. Але там нині нікого нема, тож хай приїздить взавтра.
Приїхала взавтра, десь з годину чекала, доки той вивільниться. Зайшла, чемно постукавши, десь з пів – години він розмовляв по телефону, не звертаючи на неї жодної уваги. Далі було таке:
— Ось така біда –пограбували мене
— Так а от меня шо нада?
— Мене до Вас направили
— Ну
— Так шо мені робити?
— Откуда я знаю? Идите в 114 й
Прийшла до 114 – го, дочекалася своєї черги, постукала, зайшла. Досить молодий чолов’яга щось пише, ані пари з вуст. Жіночка присіла, той одразу скинувся
— А шо єто ви себ’я ведёте як удома?
Вона встала
— Вибачне будь ласка
— Шо нада?
— В мене будівлю й двір пограбували, все повиносили, двері зламали
— Так шо
— Так мені присісти можна?
— А шо єто вы такая агрессивная?
Тобто постояла, наслухалася усякого й поїхала жіночка додому як чогось наїлася. Зрозумійте вірно — ніхто й не плекав ані найменшої надії, що хтось шось буде шукати, а тим більше знайде. Але все ж чекала, що до людини, котра все життя чесно й сумлінно пропрацювала на користь рідної держави, на відміну від таких от…заслуговує трішечки більше поваги, уваги, людяності.
Тож в мене таке враження, що саме такі…розгонили майдани, били патріотів, стріляли в нарід, провокують нині людей до нових майданів. Це власне такі от…реалізують план «Шатун», підриваючи авторитет влади, Президента, керівництва правоохоронних органів, винищують авторитету країни, Вітчизни.
А ще в мене велике питання – як таке от…змогло пройти атестацію? Найближчого часу будемо давати запроси куди треба з метою перевірки та поточнення – як таке могло статися і хто за це понесе відповідальність? А хтось же ж понесе. І тому…ажніяк не подякує за такий «подарунок».
А ще є гарний привід справжнім патріотам України навідатись та спитати – а в якій країні воно жиє, за що згибли наші герої та до чого ми прийдемо з такими от… То чи не на часі вже починати нову, народну атестацію?
Голова ОО «За Президента України», помічник начальника УМВС з інформаційної політики протягом 10 років
Володимир МАРУС
Трекбэк с Вашего сайта.