Депутати Тернопільської міськради поїдуть переймати досвід до Херсона
Депутати Тернопільської міської ради невдоволені діяльністю свого мера…
Дивна річ – чим краще живуть люди в окремо взятих містах України, тим гучніше депутати міських рад кричать, що мер не такий. Тернопіль за мера Сергія Надала з занехаяного й вбогого містечка перетворився на сучасне європейське місто. Тут, мов гриби після дощу, ростуть файні багатоповерхівки, будується доступне житло, а стільки підйомних кранів разом спробуй ще десь побачити.
Набережна – то нині є дуже впорядковане й віднедавна найулюбленіше місце відпочинку тернополян. То є справжнє диво з велосипедною доріжкою, зроблене за дуже короткий, стислий термін та вражає красою. У кожному дворі, навіть на околицях міста, не ремонтують, а встеляють новий асфальт, кругом виключно нові тротуари, все зелене та чисте.
І це за умови, що Тернопіль – не Херсон, тут немає ані Дніпра, ані морів, щоби в мерії від курортної інфраструктури «гуляли» десятки мільярдів гривень. Але в кожному дворі – дитячі й спортивні майданчики, стадіони, парки, сквери. Нема, як в Херсоні, ані кабаків, ані ТРЦ, ані «генделиків», ані пивняків на кожному кроці.
А Херсон Володимир Миколаєнко лише за кілька рочків перетворив квітуче місто, про яке у захваті казали «Хочу жить как в Херсоне», на суцільний жах. Де немає жодного стадіону й спорткомплексу, парку чи скверу, дитячих і спортивних майданчиків, доріг та тротуарів, навіть центр гептом завалено сміттям. Винищено все!
Нині то щось середнє поміж гетто, резервацією, зоною відчудження Чорнобильської АЕС. До речі, в Тернополі житло – вдвічі дорожче, аніж в Херсоні, а попит на нього набагато вищий, хоча іще недавно все було зовсім інакше. Повторюю: Херсон сьогодні годиться тільки на те, аби знімати у ньому фільми жахів.
Тож я пропоную депутатів Тернопільскої міськради всіх разом привезти до Херсона й показати їм, що буде, як замість Надала в них буде такий собі Миколаєнко. Тільки не так, як завжди – приїхали, побухали, націлувались у сауні, поїли раків, наобіймались, призналися один одному у вічному коханні й щасливі роз’їхаись по домівках.
А тихенько, ми з Цвяхом покажемо їм справжній Херсон, той суцільний жах, на яке перетворилось ще кілька років тому дійсно прекрасне місто. Отоді вони реально оцінять справедливість слів Козьми Пруткова: «Что имеем — не храним, потерявши – плачем»
Слава Україні!
Володимир МАРУС
Трекбэк с Вашего сайта.